Як коректно допомогти людині з порушеннями зору. Наприклад, на вулиці та в кафе
Люди з порушеннями зору можуть бути серед наших рідних, друзів та колег. Це також ветерани та ветеранки, які отримали важкі поранення. Вони ходять в магазини, торгівельні центри та відвідують кафе. Ми ж маємо знати, як допомогти їм зорієнтуватися у просторі, якщо виникне така потреба.
«Не потрібно наполягати [на допомозі]. Також не варто кричати на всю вулицю, коли бачите, що незряча людина наближається дуже близько до перешкоди. Перед нею завжди йде біла тростина, але якщо ви вже хочете допомогти, то підійдіть і скажіть (наприклад, що попереду відкритий люк чи високий бордюр). Якщо незряча людина знає про це — вона вам повідомить».
«Щоб допомогти незрячим у кафе, просто спілкуйтеся з ними. Відповідайте на запитання та реагуйте на прохання. Не використовуйте висловів на зразок “ось там є те, а там інше”, давайте максимально конкретні відповіді».
«Якщо попросять провести до столика — можна взяти за руку. Точніше незряча людина має брати працівника/працівницю під руку вище ліктя — це за правилами. Але особисто я не дратуюся, якщо це правило порушують, головне, аби було зручно. А коли незручно, то вже тоді корегую ситуацію».
«Не треба брати людину за тростину. Якщо незряча людина попросить провести до туалету — без проблем, лишайте її перед входом і кажіть, що буде прямо, що зліва, що справа — далі вона розбереться».
«Коли принесли страву чи напій — кажіть “справа від вас тарілка, зліва склянка”, щоб було зрозуміло, кому і що принесли й де поклали».
«Під час розрахунків решту давайте особисто в руку, а якщо людина розраховується карткою — не соромтеся взяти її за руку та допомогти їй знайти термінал, карту вона зазвичай прикладе сама».
«Головне говорити. “Заговори, щоб я тебе побачив” — то таки мудрі слова. Комунікувати має як персонал з незрячими відвідувачами, так і незрячі відвідувачі з персоналом. Тільки так все буде добре».
