Мовленнєві порушення та способи їх профілактики в сім'ї
Методичні поради для батьків
Важливу роль у формуванні особистості дитини, зокрема у розвитку її мовлення належить сім'ї. Адже перші слова, перші речення дитина вимовляє у колі близьких людей – матері, батька, бабусі, дідуся. Не вчасне виправлення мовленнєвих вад призводить до порушень і затримки загального розвитку дитини, спричиняє труднощі в оволодінні навчальним матеріалом. Добре розвинене мовлення – це запорука майбутньої успішності навчання дитини в школі. До 5-6 років дитина повинна чітко вимовляти всі звуки, мати достатній за обсягом словниковий запас та засвоїти граматичну структуру рідної мови.
Наше мовлення складається із звуків. У дошкільному віці простежується неправильна вимова дитини звуків. Це цілком закономірне явище. Але більшість дітей не може самостійно опанувати правильну звуковимову, отже, потребує допомоги дорослих. Не всі батьки приділяють цьому серйозну увагу. Деякі вважають, що настане час, і дитина сама навчиться говорити. Якщо ж малюк продовжує і за рік-два говорити з помилками, вони дивуються : «Чому ж ти досі не навчився говорити правильно?»
Щоб своєчасно виправити звуковимову дітей, батьки мають знати ті вади, які найчастіше зустрічаються у дошкільному віці. Розрізняють такі види неправильної вимови: пропуск, заміна, спотворення звуків. У мові дошкільників найчастіше відбувається заміна:
Шиплячих Ш,Ж,Ч свистячими С,З,Ц;
Свистячих С, З, Ц шиплячими Ш, Ж, Ч;
Шиплячих і свистячих звуками Ф, В, Т, Д;
Звуків К, Г звуками Т, Д; Звука Р звуками Л, Й, звука Л звуками Р, ЛЬ, Й;
Звуків Р,Л звуками В,Г.
До порушення звуковимову належать також спотворення звуків, неправильна їх артикуляція. Діти 3-4 років часто пом’якшують приголосні звуки. Спостерігається нечітка вимова приголосних, наближення одного звука до іншого, їх уподібнення, що приводять до спотворення слова. Досить часто зустрічається міжзубна вимова звуків С, З, Ц, Ш, Ж, Ч,Щ, Т, Н, Д, Л; бокова вимова звуків С, З, Ц, Ш, Ж, Щ, Р. Така вимова звуків, якщо своєчасно не звернути на неї увагу, може залишитися на все життя.
Більшість батьків хвилює лише неправильна звуковимову дитини, і дуже рідко звертається увага на недорозвинення лексичної та граматичної ланок мовлення.
Не забувайте про те, що всі сторони мовлення дошкільника формуються, розвиваються й функціонують у єдності та нерозривно пов’язані між собою. Порушення однієї ланки веде за собою недорозвиток іншої, наприклад, недоліки усного мовлення часто проявляються на письмі (тобто дитина пише так само неправильно, як і говорить).
Тому для успішного мовленнєвого розвитку дитини важливо корегувати звуковимову, збагачувати словник, формувати граматичні категорії (рід,число, відмінки, час, вид), зв’язне мовлення та розвивати мислення, увагу та пам'ять.
Тільки за таких умов мовлення буде всебічним і сприятиме гармонійному розвитку малюка.
Загальновідомо: чим багатший словниковий запас дитини, тим більш образною, різнобарвною, виразнішою є її мовлення.
Отже, батьки постійно повинні уточнювати та збагачувати як пасивний, так і активний словниковий запас дітей. Ще в ранньому віці з дитиною потрібно весь час розмовляти, звертати увагу на оточуючі предмети, картинки, називати їх, розповідати за ними. Важливо навчити дитину запитувати про значення незрозумілих слів, виразів; послідовно переказувати зміст казок, оповідань, чітко висловлювати свою думкую.
У малюків, які мають порушення звуковимовами, як правило, загальмовуються і процеси оволодіння повноцінними артикуляційними рухами. Але для того, щоб дитина навчилася правильно артикулювати важкі для вимови звуки, її губи і язик мають бути достатньо сильними, гнучкими і рухливими, тривалий час утримувати певне положення, легко здійснювати перехід від одного положення до іншого. Тож на початковому етапі для засвоєння, корекції та вдосконалення основних рухів органів мовлення широко практикується артикуляційна гімнастика. І батькам, в свою чергу, теж слід опанувати ази цієї гімнастики і проводити її зі своєю дитиною. Головна мета артикуляційної гімнастики – навчити дитину керувати органами мовлення та відчувати, запам’ятовувати рухи губ і язика,правильно ці рухи відтворювати для того, щоб згодом чітко вимовляти проблемні звуки у словах.
Артикуляційні вправи слід проводити в ігровій та цікавій формі, супроводжуючи невеликими віршами. Ігрові прийоми проведення артикуляційної гімнастики знімають у дітей напруження, заохочують їх до наступних корекційних занять, надають дітям впевненості в своїх силах. Для початку пропонуйте 1-3 вправи тривалістю 3-7 хвилин. У 3-4 віці діти мають виконувати вправи чітко й плавно, а в 6-7 віці точно, швидко, легко переключатися з одного руху на інший.
Ніколи не сваріть дитину, якщо в неї не виходить правильно виконувати завдання, підбадьорте її, виконайте полегшене завдання, для того, щоб дитина відчула впевненість у своїх силах та не втратила раніше набуті навички.
Частіше хваліть дитину, формуйте у неї впевненість у своїх силах, створюйте ситуацію успіху.
Бажаю удачі!
